СМИ о нас

5(1) ГО «Кримська діаспора»: у часи кризи треба інвестувати в себе 21.02.2017, 16:34

Юлія Панченко, ресурсний центр  ГУРТ

Багато наших співгромадян за останні три роки зіштовхнулися зі змінами, про які не доводиться замислюватися в мирний час. Нерідко можна почути міркування про те, чи легко починати нове життя на новому місці, втративши улюблену роботу, звичне хобі, залишивши за багато кілометрів дім і друзів. Ті, хто називає себе «Кримською діаспорою», знають не з чуток, як це – стати вимушено переміщеною особою. Проте ці люди змогли не лише дати раду собі, а й активно допомагають тим, хто опинився в складних життєвих обставинах.

ІСТОРІЯ ЗАСНУВАННЯ

ГО «Кримська діаспора» виникла у 2014 році. Анатолій Засоба, голова правління та лідер організації, згадує, як його сім’я стикнулась із проблемами. Виїжджали напередодні «референдуму», 15 березня 2014 року, дуже терміново і лише з двома валізами. Ніхто не думав, що це надовго. А вже 17 березня з’явилися перші проблеми – заблоковані банківські картки та рахунки. І стало зрозуміло, що не одні вони опинилися у такому становищі. Так і почалася історія «Кримської діаспори». Назва ж організації виникла немов сама по собі: почала фігурувати у розмовах з такими ж переселенцями.

У Севастополі Анатолій був активним громадським діячем. Після переїзду він продовжив цю справу: «Я відразу почав шукати можливості. Перші зустрічі кримських переселенців проходили в напівзакинутій будівлі КМДА. Потім ми перемістилися до Києво-Могилянської академії. Так сформувався перший актив. Ініціатива стала корисною, бо вона допомагала людям. Спочатку в елементарних питаннях: де отримати першу допомогу при переїзді, куди звернутися. А в травні-червні 2014-го пройшов перший всеукраїнський з’їзд переселенців з Криму. Досвід, який ми отримали, став потрібним».

ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ

2014-й був для «Кримської діаспори» роком вирішення побутових проблем її членів. Найперше – всім потрібно було зняти житло. У той час популярності набули програми пошуку житла без ріелтора, й «Кримська діаспора» мала змогу допомогти у цьому питанні. Окрім того, завдяки їхнім зусиллям один із київських готелів надав на півроку 20 номерів для кримських переселенців. Потім там жили також переселенці із Донбасу. Таким чином вдалося прилаштувати хоча б на певний час багато сімей.

Другою великою проблемою стало питання з банками, адже люди втратили доступ до своїх коштів. Тут теж неможливо було обійтися без фахових консультацій, аби відстояти своє.

Анатолій Засоба з практики знав, наскільки важливо на цьому етапі правильно побудувати роботу. За програмою обміну досвідом у роботі з переселенцями та біженцями «Open World» він потрапив до США, де зміг побачити, як діють там подібні хаби та організації: «Я зрозумів, що критикувати владу і кричати – мало. Потрібно пропонувати сервіси. Ми починали з нуля. У нас нічого не було. А для роботи треба мати, як мінімум, офіс, стілець, комп’ютер… Тож офіс ми ліпили з того, що було. Від самого початку ми не хотіли сповідувати підхід, що переселенці – це бідні люди, жертви, яким потрібно допомагати. Ми заявили, що ми – громадяни України, самодостатні особистості. Та зараз нам потрібна підтримка з боку всіх – міжнародних донорів, громадських організацій, держави, бізнесу».

Так з’явилися грантодавці, які ризикнули співпрацювати з молодою, нікому не відомою організацією. Ця підтримка була важливою.

ПРО СТРАТЕГІЮ

Після переїзду важко знаходити соціальні зв’язки, орієнтуючись у новому житті. Але в Києві більше можливостей для того, щоб починати нові справи. Важливо було правильно організувати накопичений за короткий термін досвід. Ставало зрозумілим, що волонтерських засад недостатньо. Організація мала стати професійною. Потрібно було набрати штат, перейти до системної роботи.

Для того, щоб організація функціонувала довго й успішно, слід концентруватися на ресурсах. Поняття «волонтерство» міцно увійшло в побут. І часто за цим мається на увазі, що все повинно бути безкоштовним. Але так можна навіть нашкодити – людей мотивує, коли вони вкладають кошти у свій розвиток. Заходи із символічними членськими внесками дають змогу утримувати офіс та організацію, яка залучає більше ресурсів, щоб переселенці могли отримувати ще більше можливостей.

За словами Анатолія Засоби, громадська організація має бути самостійною і стійкою: «Грантові гроші – це, як і в бізнесі, інвестиція, можливість. Це як педаль газу. Але для повноцінної діяльності в тебе має бути автомобіль. Тобто мусить бути організація, структура, ресурси, можливості, ви повинні працювати вже сьогодні».

Діяльність «Кримської діаспори» великою мірою спрямована і на громадські організації та молоді ініціативи. Пройшло вже чотири всеукраїнські форуми, мета яких – давати можливість всім українським ГО та ініціативним групам обмінюватися досвідом, кейсами, історіями успіху, отримувати знання, відкривати можливості. Періодично організація проводить тренінги з фандрайзингу із обміном досвідом та консультаціями.

Анатолій Засоба підкреслює: «Ми – сервісна організація. Нам іноді закидають, що у нас панують бізнес-підходи. Я завжди нагадую, що в перекладі з англійської слово «business» означає «справа». Притому справа як комерційна, так і некомерційна. Ми залишаємося некомерційною організацією, яка робить свою справу. Ми прагнемо рости, розвиватися і приносити більше користі».

ПРО ПРОЕКТИ

IDP HUB

Стаття повністю: http://gurt.org.ua/interviews/36891/